питаннячко

ПИТА́ННЯЧКО, а, с. Зменш.-пестл. до пита́ння.

Давно вже хотів він признатись, що жонатий.. З тією думкою прийшов він до неї; вона його дожидає, кинулася до його, своїм питаннячком хитким не дала йому вимовити слова (Вовчок, І, 1955, 151);

Маруся лиш хитала заперечливо головою. Коли уявляла собі ті погляди, котрими її стрінуть, суди-пересуди та переговори попадь та попівен повітових, усі оті маленькі шпигливі питаннячка, невинно-ядовиті уваги, усмішечки, словечка (Хотк., II, 1966, 170);

[Удівітельний:] Коли у тебе партбюро? Сьогодні? Дуже добре. У мене є питаннячко, розібрати одну справу треба (Корн., II, 1955, 62).

Значення в інших словниках

1. питаннячко — пита́ннячко іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. питаннячко — -а, с. Зменш.-пестл. до питання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. питаннячко — ПИТА́ННЯЧКО, а, с. Зменш.-пестл. до пита́ння. Давно вже хотів він признатись, що жонатий .. З тією думкою прийшов він до неї; вона його дожидає, кинулася до його, своїм питаннячком хитким не дала йому вимовити слова (Марко Вовчок)...  Словник української мови у 20 томах
4. питаннячко — Пита́ння, -ня с. Вопросъ. Непевним голосом став Павло на питання росказувати. МВ. (О. 1882. І. 101). Ні.... одказала Мотря, здивувавшись такому питанню. Мир. ХРВ. 17. ум. питаннячко. МВ. (О. 1862. І. 79).  Словник української мови Грінченка