пихато
ПИХА́ТО.
Присл. до пиха́тий.
Кандиба пихато перебив: – Яка там майстерня – ательє, салон! (Л. Дмитерко);
Дівчина давно звернула увагу на Ваню Дорощука, на те, як він пихато розмовляє з товаришами (О. Донченко);
На воротях [концтабору], пихато надувшись, стояли два поліцаї (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)