пихато
ПИХА́ТО. Присл. до пиха́тий.
Кандиба пихато перебив: — Яка там майстерня — ательє, салон! (Дмит., Розлука, 1957, 141);
Дівчина давно звернула увагу на Ваню Дорощука, на те, як він пихато розмовляє з товаришами (Донч., IV, 1957, 321);
На воротях [концтабору], пихато надувшись, стояли два поліцаї (Збан., Єдина, 1959, 289).
Словник української мови (СУМ-11)