плазуючий

ПЛАЗУ́ЮЧИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до плазува́ти.

* Образно. Народ, покинутий на злидні, Народ, плазуючий у млі, Повинен стратить риси рідні, Безслідно стертися з землі! (П. Грабовський);

// у знач. прикм.

Яка-небудь шина, що блищала з трави, мов плазуюча гадюка, або чавунне колесо .. викликали перед його очі картину шумливого життя фабрики (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. плазуючий — плазу́ючий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. плазуючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до плазувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. плазуючий — ПЛАЗУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до плазува́ти. *Образно. Народ, покинутий на злидні, Народ, плазуючий у млі, Повинен стратить риси рідні, Безслідно стертися з землі! (Граб., І, 1959, 167); // У знач. прикм.  Словник української мови в 11 томах