плазуючий
ПЛАЗУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до плазува́ти.
*Образно. Народ, покинутий на злидні, Народ, плазуючий у млі, Повинен стратить риси рідні, Безслідно стертися з землі! (Граб., І, 1959, 167);
// У знач. прикм.
Яка-небудь шина, що блищала з трави, мов плазуюча гадюка, або чавунне колесо.. викликали перед його очі картину шумливого життя фабрики (Коцюб., II, 1955, 7).
Словник української мови (СУМ-11)