планиця
ПЛАНИ́ЦЯ, і, ж., діал.
Частина огорожі від стовпа до стовпа або планка в огорожі.
Він відсунув планицю, що правила замість воріт (Л. Смілянський).
Словник української мови (СУМ-20)ПЛАНИ́ЦЯ, і, ж., діал.
Частина огорожі від стовпа до стовпа або планка в огорожі.
Він відсунув планицю, що правила замість воріт (Л. Смілянський).
Словник української мови (СУМ-20)