планиця
ПЛАНИ́ЦЯ, і, ж., діал. Частина огорожі від стовпа до стовпа або планка в огорожі.
Він відсунув планицю, що правила замість воріт (Сміл., Пов. і опов., 1949, 16).
Словник української мови (СУМ-11)ПЛАНИ́ЦЯ, і, ж., діал. Частина огорожі від стовпа до стовпа або планка в огорожі.
Він відсунув планицю, що правила замість воріт (Сміл., Пов. і опов., 1949, 16).
Словник української мови (СУМ-11)