пласт
ПЛАСТ¹, а́, ч.
1. Суцільний шар якої-небудь однорідної маси.
Прокопали [брати] широкий пласт глини і до каменюк докопались (О. Стороженко);
Це пустеля молода, під пластами наносного піску тут родюча земля похована (О. Гончар);
// у знач. присл. пласто́м, пласта́ми. У вигляді такого суцільного шару, таких суцільних шарів однорідної маси.
Рани загоїлись, але шкіра злущувалась, сходила пластами (О. Донченко);
* Образно. Вчорашнє – ніби сон, що випурхнув з очей. Як луки навесні ховаються під мулом, Так вкриється воно пластами днів, ночей (В. Симоненко);
// Горизонтальна ущільнена маса осадової гірської породи.
Середня потужність рудних пластів здебільшого дорівнює 6–12 метрам (з наук.-попул. літ.);
Верхній шар ґрунту вибухами розкидають, знімають, а під ним відкривається пласт морського золотистого каменю, залишок доісторичних морів (О. Гончар);
Вугільний пласт;
Нафтовий пласт;
// тільки мн., діал. Пластівці (снігу).
Замерзле болото вкривалося пластами білого снігу, що злегка укладався в грубу верству (Н. Кобринська).
2. Скиба ґрунту, піднята плугом за один раз.
Найкраще насінну капусту садити по обороту пласта (з наук. літ.);
Оранка поля з оборотом пласта.
3. перен. Однорідна за певною ознакою складова частина чогось.
В ліричній поезії Максима Рильського .. можна окреслити .. кілька художніх пластів (з наук. літ.);
Визрівання художника можливе тільки через пізнання життя, коли художник розробляє свій соціальний пласт (з газ.).
ПЛАСТ², у, ч.
Український молодіжний рух на зразок скаутингу, що виник в Україні у ХХ ст.
Пласт був задуманий засновниками як спадкоємець січових стрільців та кубанських козаків, а до того – Запорозької Січі (з навч. літ.);
// Організація, що очолює цей рух.
Польська влада скасувала “Пласт” у 1930 р. (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)