пласт

ПЛАСТ¹, а́, ч.

1. Суцільний шар якої-небудь однорідної маси.

Прокопали [брати] широкий пласт глини і до каменюк докопались (О. Стороженко);

Це пустеля молода, під пластами наносного піску тут родюча земля похована (О. Гончар);

// у знач. присл. пласто́м, пласта́ми. У вигляді такого суцільного шару, таких суцільних шарів однорідної маси.

Рани загоїлись, але шкіра злущувалась, сходила пластами (О. Донченко);

* Образно. Вчорашнє – ніби сон, що випурхнув з очей. Як луки навесні ховаються під мулом, Так вкриється воно пластами днів, ночей (В. Симоненко);

// Горизонтальна ущільнена маса осадової гірської породи.

Середня потужність рудних пластів здебільшого дорівнює 6–12 метрам (з наук.-попул. літ.);

Верхній шар ґрунту вибухами розкидають, знімають, а під ним відкривається пласт морського золотистого каменю, залишок доісторичних морів (О. Гончар);

Вугільний пласт;

Нафтовий пласт;

// тільки мн., діал. Пластівці (снігу).

Замерзле болото вкривалося пластами білого снігу, що злегка укладався в грубу верству (Н. Кобринська).

2. Скиба ґрунту, піднята плугом за один раз.

Найкраще насінну капусту садити по обороту пласта (з наук. літ.);

Оранка поля з оборотом пласта.

3. перен. Однорідна за певною ознакою складова частина чогось.

В ліричній поезії Максима Рильського .. можна окреслити .. кілька художніх пластів (з наук. літ.);

Визрівання художника можливе тільки через пізнання життя, коли художник розробляє свій соціальний пласт (з газ.).

ПЛАСТ², у, ч.

Український молодіжний рух на зразок скаутингу, що виник в Україні у ХХ ст.

Пласт був задуманий засновниками як спадкоємець січових стрільців та кубанських козаків, а до того – Запорозької Січі (з навч. літ.);

// Організація, що очолює цей рух.

Польська влада скасувала “Пласт” у 1930 р. (із журн.).