1. Великий тлумачний словник сучасної мови

пласт

I -а, ч.

1》 Суцільний шар якої-небудь однорідної маси.

|| у знач. присл. пластом, пластами. У вигляді такого суцільного шару, таких суцільних шарів однорідної маси.

|| Горизонтальна ущільнена маса осадової гірської породи. Вугільний пласт.

|| тільки мн., діал. Пластівці (снігу). Лежати пластом.

2》 Скиба ґрунту, піднята плугом за один раз.

3》 перен. Однорідна за певною ознакою складова частина чогось.

II -у, ч.

Військово-спортивна українська молодіжна організація, створена у 20-х рр. 20 ст. у Галичині, пізніше діяла в діаспорі; тепер відроджуєтться в незалежній Україні.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пласт — пласт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. пласт — див. ШАР. Словник синонімів Караванського
  3. пласт — 1. шар, верства, див. слой 2. це див. бойскаут Словник чужослів Павло Штепа
  4. пласт — ПЛАСТ¹, а́, ч. 1. Суцільний шар якої-небудь однорідної маси. Прокопали [брати] широкий пласт глини і до каменюк докопались (О. Стороженко); Це пустеля молода, під пластами наносного піску тут родюча земля похована (О. Гончар); // у знач. присл. Словник української мови у 20 томах
  5. Пласт — Укр. дитяча, молодіжна організація, побудована на морально-християнських засадах; герб — тризуб, вплетений у трилисту білу лілею; покровитель св. Універсальний словник-енциклопедія
  6. пласт — лежа́ти пласто́м. Тяжко хворіти, не підніматися через слабість; не вставати. Дід Омелько так заслаб від побоїв, що лежав пластом (З. Тулуб); Лежить хлопець пластом, тільки губами спраглими ворушить, тільки дише важко (Ю. Збанацький). Фразеологічний словник української мови
  7. пласт — СКИ́БА (шматок вивернутої плугом землі), ПЛАСТ. Запарувала рілля, тьмяно заблищали на сонці одвернуті лемешами скиби землі (Григорій Тютюнник); Розпушування ґрунту без обороту пласта; Оранка поля з оборотом пласта. Словник синонімів української мови
  8. пласт — ПЛАСТ, а́, ч. 1. Суцільний шар якої-небудь однорідної маси. Прокопали [брати] широкий пласт глини і до каменюк докопались (Стор., І, 1957, 49); Це пустеля молода, під пластами наносного піску тут родюча земля похована (Гончар, Таврія, 1952, 112)... Словник української мови в 11 томах
  9. пласт — Пласт, -ту м. Слой. Шух. І. 171, 176. Словник української мови Грінченка