пласт

ПЛАСТ, а́, ч.

1. Суцільний шар якої-небудь однорідної маси.

Прокопали [брати] широкий пласт глини і до каменюк докопались (Стор., І, 1957, 49);

Це пустеля молода, під пластами наносного піску тут родюча земля похована (Гончар, Таврія, 1952, 112);

// у знач. присл. пласто́м, пласта́ми. У вигляді такого суцільного шару, таких суцільних шарів однорідної маси.

Рани загоїлись, але шкіра злущувалась, сходила пластами (Донч., V, 1957, 489);

*Образно. Вчорашнє — ніби сон, що випурхнув з очей. Як луки навесні ховаються під мулом, Так вкриється воно пластами днів, ночей (Сим., Земне тяжіння, 1964, 29);

// Горизонтальна ущільнена маса осадової гірської породи.

Середня потужність рудних пластів здебільшого дорівнює 6-12 метрам (Наука.., 8, 1959, 7);

Верхній шар грунту вибухами розкидають, знімають, а під ним відкривається пласт морського золотистого каменю, залишок доісторичних морів (Гончар, Тронка, 1963, 287);

Вугільний пласт; Нафтовий пласт;

// тільки мн., діал. Пластівці (снігу).

Замерзле болото вкривалося пластами білого снігу, що злегка укладався в грубу верству (Кобр., Вибр., 1954, 3).

◊ Лежа́ти (лягти́, витяга́тися, ви́тягтися і т. ін.) пласто́м (як пласт) — лежати нерухомо, не в силі поворухнутися.

Дід Омелько так заслаб від побоїв, що лежав пластом (Тулуб, Людолови, І, 1957, 122);

Бухнув [Павло] на піл, лицем у подушку, приглушено застогнав, витягся як пласт, — заснув, чи що? (Горд., Чужу ниву.., 1947, 126).

2. Скиба грунту, піднята плугом за один раз.

Найкраще насінну капусту садити по обороту пласта (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 284);

Оранка поля з оборотом пласта.

Підніма́ти (підня́ти) пласт (пласти́) — орати переліг, цілину.

Орали [колгоспники] на зяб, піднімали пласт багаторічних трав, щоб посіяти по ньому озимину (Оров., Зел. повінь, 1961, 31);

Восени зріжуть дерева, розкорчують пні і чагарники, піднімуть пласт торфянища, щоб наступного року засіяти його (Хлібороб Укр., 9, 1966, 10).

3. перен. Однорідна за певною ознакою складова частина чогось.

В ліричній поезії Максима Рильського.. можна окреслити.. кілька художніх пластів (Не ілюстрація.., 1967, 106);

Визрівання художника можливе тільки через пізнання життя, коли художник розробляє свій соціальний пласт (Літ. Укр., 23.V 1971, 6).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пласт — пласт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. пласт — див. ШАР. Словник синонімів Караванського
  3. пласт — I -а, ч. 1》 Суцільний шар якої-небудь однорідної маси. || у знач. присл. пластом, пластами. У вигляді такого суцільного шару, таких суцільних шарів однорідної маси. || Горизонтальна ущільнена маса осадової гірської породи. Вугільний пласт. || тільки мн. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пласт — 1. шар, верства, див. слой 2. це див. бойскаут Словник чужослів Павло Штепа
  5. пласт — ПЛАСТ¹, а́, ч. 1. Суцільний шар якої-небудь однорідної маси. Прокопали [брати] широкий пласт глини і до каменюк докопались (О. Стороженко); Це пустеля молода, під пластами наносного піску тут родюча земля похована (О. Гончар); // у знач. присл. Словник української мови у 20 томах
  6. Пласт — Укр. дитяча, молодіжна організація, побудована на морально-християнських засадах; герб — тризуб, вплетений у трилисту білу лілею; покровитель св. Універсальний словник-енциклопедія
  7. пласт — лежа́ти пласто́м. Тяжко хворіти, не підніматися через слабість; не вставати. Дід Омелько так заслаб від побоїв, що лежав пластом (З. Тулуб); Лежить хлопець пластом, тільки губами спраглими ворушить, тільки дише важко (Ю. Збанацький). Фразеологічний словник української мови
  8. пласт — СКИ́БА (шматок вивернутої плугом землі), ПЛАСТ. Запарувала рілля, тьмяно заблищали на сонці одвернуті лемешами скиби землі (Григорій Тютюнник); Розпушування ґрунту без обороту пласта; Оранка поля з оборотом пласта. Словник синонімів української мови
  9. пласт — Пласт, -ту м. Слой. Шух. І. 171, 176. Словник української мови Грінченка