пласт

СКИ́БА (шматок вивернутої плугом землі), ПЛАСТ. Запарувала рілля, тьмяно заблищали на сонці одвернуті лемешами скиби землі (Григорій Тютюнник); Розпушування ґрунту без обороту пласта; Оранка поля з оборотом пласта.

ШАР (суцільна маса однорідної речовини, що покриває щось або простягається між іншими подібними), ПЛАСТ, ВЕРСТВА́, ТОВЩА, СТА́ЛКА (СТА́ЛЬКА) розм., ПЛАТО́К діал.; ПРО́ШАРОК, ПРОЖИ́ЛОК, ПРОЖИ́ЛКА, ПРО́ВЕРСТОК геол., ЛІ́НЗА геол. (між іншими такими ж); НАШАРУВА́ННЯ, НАПЛАСТУВА́ННЯ геол. (осадове утворення); ПРО́РІСТЬ (тонкий прошарок жиру в м'ясі або м'яса в салі); ПЛІ́ВКА, ПОВОЛО́КА (тонкий, на поверхні чогось); ПІ́НКА (на поверхні молока, вершків, сиропу тощо при нагріванні, кип'ятінні). Верхній шар ґрунту вибухами розкидають, знімають, а під ним відкривається пласт морського каменю (О. Гончар); Змерзле болото вкривалося пластами білого снігу, що злегка укладався в грубу верству (Н. Кобринська); По мілководді скрізь розляглося широколисте латаття, вкрило воду листом в три сталки (І. Нечуй-Левицький); Укопану глину беруть платками (Словник Б. Грінченка); Мис був високий, увесь білий, місцями білувато-сірий від вапняку і крейдяних мезозойських прошарків (З. Тулуб); Проверстки карбонатних порід у товщі глин; Лінза бурого вугілля; Діти з цікавістю розглядають нашарування глини й піску, на крутому урвистому березі річки темно-зеленими прожилками виступає глей (І. Цюпа); Це було неясне народження пісні про тяжку, але всеперемагаючу працю цих людей глибоко під землею, під гнітючим склепінням напластувань породи й вугілля (О. Донченко); З'явилися (на столі) рожева, з прорістю почеревина, брунатне кільце свіжої ковбаси (М. Стельмах); Озерце вкрилося тонкою крижаною плівкою (Л. Смілянський); Окрай шляху народів стоїть Та криниця глибока, Не заносить її в непогідь Пилюги поволока (Д. Павличко); — Щось хочете сказати? — Хочу, — відповіла мати, здіймаючи з країв мідного тазу рожеву, тремтливу від кипіння пінку (А. Шиян).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пласт — пласт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. пласт — див. ШАР. Словник синонімів Караванського
  3. пласт — I -а, ч. 1》 Суцільний шар якої-небудь однорідної маси. || у знач. присл. пластом, пластами. У вигляді такого суцільного шару, таких суцільних шарів однорідної маси. || Горизонтальна ущільнена маса осадової гірської породи. Вугільний пласт. || тільки мн. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пласт — 1. шар, верства, див. слой 2. це див. бойскаут Словник чужослів Павло Штепа
  5. пласт — ПЛАСТ¹, а́, ч. 1. Суцільний шар якої-небудь однорідної маси. Прокопали [брати] широкий пласт глини і до каменюк докопались (О. Стороженко); Це пустеля молода, під пластами наносного піску тут родюча земля похована (О. Гончар); // у знач. присл. Словник української мови у 20 томах
  6. Пласт — Укр. дитяча, молодіжна організація, побудована на морально-християнських засадах; герб — тризуб, вплетений у трилисту білу лілею; покровитель св. Універсальний словник-енциклопедія
  7. пласт — лежа́ти пласто́м. Тяжко хворіти, не підніматися через слабість; не вставати. Дід Омелько так заслаб від побоїв, що лежав пластом (З. Тулуб); Лежить хлопець пластом, тільки губами спраглими ворушить, тільки дише важко (Ю. Збанацький). Фразеологічний словник української мови
  8. пласт — ПЛАСТ, а́, ч. 1. Суцільний шар якої-небудь однорідної маси. Прокопали [брати] широкий пласт глини і до каменюк докопались (Стор., І, 1957, 49); Це пустеля молода, під пластами наносного піску тут родюча земля похована (Гончар, Таврія, 1952, 112)... Словник української мови в 11 томах
  9. пласт — Пласт, -ту м. Слой. Шух. І. 171, 176. Словник української мови Грінченка