пластинка
ПЛАСТИ́НКА, и, ж.
1. Зменш. до пласти́на 1.
Сонце зайшло, в повітрі стало холодніше, берег облямувався тонкими крижаними пластинками (І. Багмут);
З куска сталі можна виготовити стальні пластинки і навіть дуже тонкі листочки (з наук. літ.);
Віяло з пластинок сандалового дерева.
2. Диск з пластичного матеріалу із звуковим записом для програвача, патефона або грамофона.
Серед купи пластинок з усілякими фокстротами і румбами бійці натрапили і на кілька наших, вітчизняних (О. Гончар);
Довгограюча пластинка;
Поставити пластинку.
3. Шматок скла, покритий світлочутливим шаром для фотографічних знімків.
Йому пощастило сфотографувати майстра Савчука, оточеного цілою юрбою дівчат. Пластинку негайно проявили (О. Донченко);
Ультрафіолетове проміння, випромінюване небесними тілами, можна реєструвати з допомогою фотографічної пластинки (з наук.-попул. літ.).
4. бот. Розширена плоска частина листка рослини; листок без черешка та піхви.
Листя рослин .. має різну анатомічну будову. Особливо відмінна будова листя водяних рослин. Листкова пластинка у таких рослин тонка, прозора (з навч. літ.);
Заспокоїлась тополя, але чути було, як з верхніх гілок на нижні падали останні дощові краплі, б'ючись об зелені глянсуваті пластинки листків (А. Шиян).
5. бот. Одна з складок нижньої сторони шапки у деяких грибів. Поста́вити пласти́нку див. поста́вити¹;
Ста́вити пласти́нку (платі́вку) див. ста́вити;
(1) Черепа́хові пласти́нки – рогові пластинки, що вкривають панцир деяких морських черепах.
З давніх часів [черепахові пластинки] використовували для виготовлення дрібних, особливо декоративних, галантерейних виробів (з наук.-попул. літ.).
△ (2) Кров'яні́ пласти́нки – маленькі тільця різноманітної форми, у складі яких є речовини, що забезпечують скипання крові у ссавців.
Кров'яні пластинки мають найпростішу будову. Вони являють собою маленькі тільця, що легко розпадаються (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)