платок
ПЛАТО́К¹, тка́, ч., розм.
Те саме, що ху́стка.
На чужий роток не накинеш платок (Номис);
Вона .. напнулася великим товстим платком (Б. Грінченко);
Вишневий платок зав'язала на шиї смуглява рука (В. Сосюра);
Колісник стояв коло східців, витирав своє широке лице червоним платком, м'явся, не знав, що йому робити (Панас Мирний).
ПЛАТО́К², тка́, ч., діал.
1. Пласт (у 1 знач.).
Укопану глину беруть платками за помочию [допомогою] залізних лопаток (Сл. Б. Грінченка).
2. тільки мн. Пластівці (у 1 знач.).
Густі платки снігу, що сипалися .. з небес, металися шаленим льотом (О. Кобилянська);
* У порівн. Пір'я з розшарпаних подушок літало по площі, мов густі платки снігу (І. Франко).
3. Пелюстка.
Приземистий полонинський будяк .. вдень розпускає свою білу з великих нев'янучих платків квітку, а на ніч затулює її (І. Франко).
4. Латка.
Словник української мови (СУМ-20)