платок
ПЛАТО́К¹, тка́, ч., розм. Те саме, що ху́стка.
На чужий роток не накинеш платок (Номис, 1864, № 6987);
Вона.. напнулася великим товстим платком (Гр., І, 1963, 263);
Вишневий платок зав’язала на шиї смуглява рука (Сос., І, 1957, 86);
Колісник стояв коло східців, витирав своє широке лице червоним платком, м’явся, не знав, що йому робити (Мирний, III, 1954, 142).
ПЛАТО́К², тка́, ч., діал.
1. Пласт (у 1 знач.).
Укопану глину беруть платками за помочию [допомогою] залізних лопаток (Сл. Гр.).
2. тільки мн. Пластівці (у 1 знач.).
Густі платки снігу, що сипалися.. з небес, металися шаленим льотом (Коб., І, 1956, 339);
*У порівн. Пір’я з розшарпаних подушок літало по площі, мов густі платки снігу (Фр., VI, 1951, 344).
3. Пелюстка.
Приземистий полонинський будяк.. вдень розпускає свою білу з великих нев’янучих платків квітку, а на ніч затулює її (Фр., III, 1950, 8).
4. Латка.
Словник української мови (СУМ-11)