платок

ПЛАТО́К¹, тка́, ч., розм. Те саме, що ху́стка.

На чужий роток не накинеш платок (Номис, 1864, № 6987);

Вона.. напнулася великим товстим платком (Гр., І, 1963, 263);

Вишневий платок зав’язала на шиї смуглява рука (Сос., І, 1957, 86);

Колісник стояв коло східців, витирав своє широке лице червоним платком, м’явся, не знав, що йому робити (Мирний, III, 1954, 142).

ПЛАТО́К², тка́, ч., діал.

1. Пласт (у 1 знач.).

Укопану глину беруть платками за помочию [допомогою] залізних лопаток (Сл. Гр.).

2. тільки мн. Пластівці (у 1 знач.).

Густі платки снігу, що сипалися.. з небес, металися шаленим льотом (Коб., І, 1956, 339);

*У порівн. Пір’я з розшарпаних подушок літало по площі, мов густі платки снігу (Фр., VI, 1951, 344).

3. Пелюстка.

Приземистий полонинський будяк.. вдень розпускає свою білу з великих нев’янучих платків квітку, а на ніч затулює її (Фр., III, 1950, 8).

4. Латка.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me