плачливий
ПЛАЧЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який буває під час плачу (про голос, звуки).
– Давай хліба, давай, змилуйся надо мною! – лебедів плачливим голосом Бовдур (І. Франко);
Гутманів голос спадає до плачливого шепоту, до якоїсь безутішної скарги на життя (П. Колесник);
// Супроводжуваний плачем.
– Цій жінці потрібна швидка лікарська допомога. В неї вмирає дитина, – переклав Саїд Алі плачливий лемент (Іван Ле).
2. Сповнений безнадією, смутком, жалем; перейнятий чутливістю, сентиментальністю.
Свічки ряснії в церкві тій палали, куривсь кадила запахущий дим, плачливі співи серце розбивали (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)