плачучий

ПЛА́ЧУЧИЙ, а, е, рідко.

1. Дієпр. акт. до пла́кати 1.

І пригадалася йому та дівчина плачуча... (Марко Вовчок).

2. у знач. прикм. Який буває під час плачу.

Хлопчик нічого не хотів слухати. Плачучим голосом допитувався, де його мама (Є. Кравченко).

Значення в інших словниках

1. плачучий — пла́чучий 1 дієприкметник від: плакати пла́чучий 2 прикметник який буває під час плачу рідко  Орфографічний словник української мови
2. плачучий — -а, -е, рідко. 1》 Дієприкм. акт. теп. ч. до плакати 1). 2》 у знач. прикм. Який буває під час плачу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. плачучий — ПЛА́ЧУЧИЙ, а, е, рідко. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до пла́кати 1. І пригадалася йому та дівчина плачуча… (Вовчок, І, 1955, 148). 2. у знач. прикм. Який буває під час плачу. Хлопчик нічого не хотів слухати. Плачучим голосом допитувався, де його мама (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 32).  Словник української мови в 11 томах