плачучий
ПЛА́ЧУЧИЙ, а, е, рідко.
1. Дієпр. акт. до пла́кати 1.
І пригадалася йому та дівчина плачуча... (Марко Вовчок).
2. у знач. прикм. Який буває під час плачу.
Хлопчик нічого не хотів слухати. Плачучим голосом допитувався, де його мама (Є. Кравченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- плачучий — пла́чучий 1 дієприкметник від: плакати пла́чучий 2 прикметник який буває під час плачу рідко Орфографічний словник української мови
- плачучий — -а, -е, рідко. 1》 Дієприкм. акт. теп. ч. до плакати 1). 2》 у знач. прикм. Який буває під час плачу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- плачучий — ПЛА́ЧУЧИЙ, а, е, рідко. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до пла́кати 1. І пригадалася йому та дівчина плачуча… (Вовчок, І, 1955, 148). 2. у знач. прикм. Який буває під час плачу. Хлопчик нічого не хотів слухати. Плачучим голосом допитувався, де його мама (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 32). Словник української мови в 11 томах