плащ
ПЛАЩ, а́, ч.
1. Верхній широкий безрукавний одяг, який носять наопашки.
Він не дуже молодий, поважний і здержаний, з великою гідністю носить свій білий командорський плащ (Леся Українка);
Плащ принесли Антіною великий, барвисто-узорний (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);
* Образно. З жита раптом виринає Русалка Польова; зелена одіж на їй просвічує де-не-де крізь плащ золотого волосся, що вкриває всю її невеличку постать (Леся Українка);
* У порівн. Волосся кучеряве золотим плащем їх крило (Леся Українка).
2. Легке пальто з водонепроникної тканини.
Зараз такий йде дощ, як з відра. Гримить. Невже пропало гуляння? Ні, надіну плащ – візьму зонтик – і в поле (М. Коцюбинський);
Ніс пароплава все ще заливало хвилями. Боцман і матрос .. геть вимокли, хоч і були в гумових плащах (М. Трублаїні).
Словник української мови (СУМ-20)