плащ

плащ 1. пальто (м, ср, ст): Довгими рядами плентались за підстаршиною, що вийшов на станцію. Це був смішний похід. Йшли в плащах і без, у капелюхах і кашкетах; лисі й незачесані, а кожний ніс валізку (Селепко)||плащик

2. вул. презерватив (ст)|| = кондон

Значення в інших словниках

1. плащ — плащ іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. плащ — (безрукавий) накидка, (довгий) мантія, (льокая) ліврея, б. з. ліберія; Г. пальто; плащина.  Словник синонімів Караванського
3. плащ — [плашч] -ашча, ор. -ашчем, м. (ў) -ашч'і, р. мн. -ашч'іў  Орфоепічний словник української мови
4. плащ — -а, ч. 1》 Верхній широкий безрукавний одяг, якого носять наопашки. 2》 Легке пальто з водонепроникної тканини. 3》 зах. Пальто.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. плащ — ПЛАЩ, а́, ч. 1. Верхній широкий безрукавний одяг, який носять наопашки. Він не дуже молодий, поважний і здержаний, з великою гідністю носить свій білий командорський плащ (Леся Українка); Плащ принесли Антіною великий, барвисто-узорний (Борис Тен, пер.  Словник української мови у 20 томах
6. плащ — ПЛАЩ (верхній широкий безрукавий одяг), ОПАНЧА́ заст., ОПАНЧИ́НА розм., заст., МА́НТА діал.; МА́НТІЯ (такий одяг, що спадає до землі); ПОРФІ́РА (довга пурпурова мантія). Брудом страшенним укритий Харон: ..  Словник синонімів української мови
7. плащ — ПЛАЩ, а́, ч. 1. Верхній широкий безрукавний одяг, який носять наопашки. Він не дуже молодий, поважний і здержаний, з великою гідністю носить свій білий командорський плащ (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
8. плащ — Плащ, -ща м. Плащъ. Ліг під ліжком, а плащ покинув на ліжку. Чуб. II. 215.  Словник української мови Грінченка