плащ
ПЛАЩ (верхній широкий безрукавий одяг), ОПАНЧА́ заст., ОПАНЧИ́НА розм., заст., МА́НТА діал.; МА́НТІЯ (такий одяг, що спадає до землі); ПОРФІ́РА (довга пурпурова мантія). Брудом страшенним укритий Харон: ..Плащ той забруднений грубим вузлом йому висить на плечах (переклад М. Зерова); Причепив (Василько) до пояса меч, зверху надів опанчу і пішов за Данилом (А. Хижняк); На козаку, бідному летязі,.. Опанчина рогожовая, Поясина хмеловая (дума); Ой сиджу я, сиджу, на палаш приперся, манта ми широка, полами утерся (Ю. Федькович); На знак жалоби.. члени ордену носять траурний одяг — синьо-зелені мантії (Ірина Вільде).
ПЛАЩ (легке пальто, часто з водонепроникної тканини), МАКІНТО́Ш заст.; ПОРОХІВНИ́К, ПИЛЬОВИ́К (для захисту від пилу). — Може, ти й пальто демісезонне візьмеш? — Нащо пальто? Плащ на руку та й гайда, — каже Ліна (О. Гончар); — Надворі дощ? — О, містер, так. — Юз на піджак вдяг макінтош (М. Бажан); У просвітянську резиденцію на площі Ринок заходили різні люди. Сільські інтелігенти в порохівниках і капелюхах, подекуди селяни в солом'яних брилях (Р. Іваничук); Загатний підхопився, зіжмакав пильовик: — Прокляття! Авторучка випала (В. Дрозд).
Словник синонімів української мови