племінний
ПЛЕМІННИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до пле́м'я 1.
Неоліт – час формування племінного ладу, виникнення племінних мов (з наук. літ.);
Племінні об'єднання.
2. Придатний або залишений для продовження породи (про свійських тварин).
Грамоту має [Гаркуша] від департаменту землеробства за племінного бугая... (О. Гончар);
Племінна худоба.
3. Пов'язаний з розведенням породистих свійських тварин.
Важливою умовою дальшого розвитку тваринництва є піднесення племінної справи, поліпшення порідних якостей худоби (з газ.);
Племінне тваринництво.
4. Власт. породистим тваринам, характерний для них.
Збільшення виробництва м'яса і молока конче вимагає дальшого зростання поголів'я всіх видів худоби, поліпшення її породності і племінних якостей (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)