племінник

ПЛЕМІ́ННИК, а, ч.

Син брата або сестри; небіж.

Родичі [пана] – урядники; справник, суддя, підсудки – все то зяті, родичі зятів, племінники... (Панас Мирний);

– А ви хто такий? – Якщо називаю Вас дядьком, то, виходить, – племінник. Остап (А. Головко).

(1) Трою́рідний племі́нник (не́біж) – син троюрідного брата, троюрідної сестри.

Значення в інших словниках

1. племінник — (син брата а. сестри) небіж, діал. братанич, сестрінець.  Словник синонімів Полюги
2. племінник — племі́нник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. племінник — див. НЕБІЖ.  Словник синонімів Караванського
4. племінник — Братан, братанець, братанич, братанчик, братунок, небіж, небір, небожа, племінничок, плем'яш, сестринець, сестрич, синовець (діал.)  Словник синонімів Вусика
5. племінник — [плеим’ін:иек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іy  Орфоепічний словник української мови
6. племінник — -а, ч. Син брата або сестри; небіж.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. племінник — Небіж, (дитина) небожа, небожатко, синовець  Словник чужослів Павло Штепа
8. племінник — ПЛЕМІ́ННИК (син брата або сестри), НЕ́БІЖ, СЕСТРИ́НЕЦЬ діал., СЕ́СТРИЧ діал. (син сестри); СИНОВЕ́ЦЬ діал. (син брата). — Дядьку! — обізвавсь було Василь. — Мовчи, племіннику; ти розкажеш опісля (Г.  Словник синонімів української мови
9. племінник — ПЛЕМІ́ННИК, а, ч. Син брата або сестри; небіж. Родичі [пана] — урядники; справник, суддя, підсудки — все то зяті, родичі зятів, племінники… (Мирний, II, 1954, 109); — А ви хто такий? — Якщо називаю Вас дядьком, то, виходить, — племінник. Остап (Головко, II, 1957, 574).  Словник української мови в 11 томах