племінник

ПЛЕМІ́ННИК (син брата або сестри), НЕ́БІЖ, СЕСТРИ́НЕЦЬ діал., СЕ́СТРИЧ діал. (син сестри); СИНОВЕ́ЦЬ діал. (син брата). — Дядьку! — обізвавсь було Василь. — Мовчи, племіннику; ти розкажеш опісля (Г. Квітка-Основ'яненко); Дядько Іван був, видно, порадуваний наміром небожа (О. Гончар); Пішов (шваґер) до хати, щоб умовитися з жінкою, як би порятувати сестру і сестринців (І. Франко); У дяді Варфоломія одна радість: сестричі (М. Хвильовий); Обидва молоді Жолкєвські — син Ян та синовець, оточені турками, опинилися в безвихідді (І. Ле).

Значення в інших словниках

1. племінник — (син брата а. сестри) небіж, діал. братанич, сестрінець.  Словник синонімів Полюги
2. племінник — племі́нник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. племінник — див. НЕБІЖ.  Словник синонімів Караванського
4. племінник — Братан, братанець, братанич, братанчик, братунок, небіж, небір, небожа, племінничок, плем'яш, сестринець, сестрич, синовець (діал.)  Словник синонімів Вусика
5. племінник — [плеим’ін:иек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іy  Орфоепічний словник української мови
6. племінник — -а, ч. Син брата або сестри; небіж.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. племінник — Небіж, (дитина) небожа, небожатко, синовець  Словник чужослів Павло Штепа
8. племінник — ПЛЕМІ́ННИК, а, ч. Син брата або сестри; небіж. Родичі [пана] – урядники; справник, суддя, підсудки – все то зяті, родичі зятів, племінники... (Панас Мирний); – А ви хто такий? – Якщо називаю Вас дядьком, то, виходить, – племінник. Остап (А. Головко).  Словник української мови у 20 томах
9. племінник — ПЛЕМІ́ННИК, а, ч. Син брата або сестри; небіж. Родичі [пана] — урядники; справник, суддя, підсудки — все то зяті, родичі зятів, племінники… (Мирний, II, 1954, 109); — А ви хто такий? — Якщо називаю Вас дядьком, то, виходить, — племінник. Остап (Головко, II, 1957, 574).  Словник української мови в 11 томах