племінник —
ПЛЕМІ́ННИК, а, ч. Син брата або сестри; небіж. Родичі [пана] – урядники; справник, суддя, підсудки – все то зяті, родичі зятів, племінники... (Панас Мирний); – А ви хто такий? – Якщо називаю Вас дядьком, то, виходить, – племінник. Остап (А. Головко).
Словник української мови у 20 томах
племінник —
ПЛЕМІ́ННИК (син брата або сестри), НЕ́БІЖ, СЕСТРИ́НЕЦЬ діал., СЕ́СТРИЧ діал. (син сестри); СИНОВЕ́ЦЬ діал. (син брата). — Дядьку! — обізвавсь було Василь. — Мовчи, племіннику; ти розкажеш опісля (Г.
Словник синонімів української мови
племінник —
ПЛЕМІ́ННИК, а, ч. Син брата або сестри; небіж. Родичі [пана] — урядники; справник, суддя, підсудки — все то зяті, родичі зятів, племінники… (Мирний, II, 1954, 109); — А ви хто такий? — Якщо називаю Вас дядьком, то, виходить, — племінник. Остап (Головко, II, 1957, 574).
Словник української мови в 11 томах