племінниця —
племі́нниця іменник жіночого роду, істота
Орфографічний словник української мови
племінниця —
див. НЕБОГА.
Словник синонімів Караванського
племінниця —
[плеим’ін:иец'а] -ц'і, ор. -цеийу
Орфоепічний словник української мови
племінниця —
Небога, синовиця
Словник чужослів Павло Штепа
племінниця —
ПЛЕМІ́ННИЦЯ, і, ж. Дочка брата або сестри; небога. Як навіжена, прискакала [Венера], Нептуна в губи цілувала, Говорячи такі слова: – Коли, Нептун, мені ти дядько, А я племінниця тобі, Та ти ж мені хрещений батько, Спасибі зароби собі (І.
Словник української мови у 20 томах
племінниця —
ПЛЕМІ́ННИЦЯ (дочка брата або сестри), НЕБО́ГА, НЕБІ́ЖКА, СЕСТРИ́НИЦЯ (СЕСТРЕ́НИЦЯ) (СЕСТРІ́НИЦЯ) діал., СЕСТРІ́НКА діал. (дочка сестри); СИНОВИ́ЦЯ діал. (дочка брата).
Словник синонімів української мови
племінниця —
ПЛЕМІ́ННИЦЯ, і, ж. Дочка брата або сестри; небога. Як навіжена, прискакала [Венера], Нептуна в губи цілувала, Говорячи такі слова: — Коли, Нептун, мені ти дядько, А я племінниця тобі, Та ти ж мені хрещений батько, Спасибі зароби собі (Котл.
Словник української мови в 11 томах