племінниця
ПЛЕМІ́ННИЦЯ, і, ж.
Дочка брата або сестри; небога.
Як навіжена, прискакала [Венера], Нептуна в губи цілувала, Говорячи такі слова: – Коли, Нептун, мені ти дядько, А я племінниця тобі, Та ти ж мені хрещений батько, Спасибі зароби собі (І. Котляревський);
Після того як її тітка побачила, що племінниця заміж не вийде і продовжуватиме вчитись, Варі не було від неї життя (О. Донченко).
(1) Трою́рідна племі́нниця (небо́га) – дочка троюрідного брата, троюрідної сестри.
– І в мене є новина: княгиня видає заміж за якогось доктора свою троюрідну небогу чи вихованицю (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)