племінний
ПЛЕМІННИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до пле́м'я 1.
Неоліт – час формування племінного ладу, виникнення племінних мов (з наук. літ.);
Племінні об'єднання.
2. Придатний або залишений для продовження породи (про свійських тварин).
Грамоту має [Гаркуша] від департаменту землеробства за племінного бугая... (О. Гончар);
Племінна худоба.
3. Пов'язаний з розведенням породистих свійських тварин.
Важливою умовою дальшого розвитку тваринництва є піднесення племінної справи, поліпшення порідних якостей худоби (з газ.);
Племінне тваринництво.
4. Власт. породистим тваринам, характерний для них.
Збільшення виробництва м'яса і молока конче вимагає дальшого зростання поголів'я всіх видів худоби, поліпшення її породності і племінних якостей (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- племінний — племінни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- племінний — див. ПОРОДИСТИЙ. Словник синонімів Караванського
- племінний — [плеим'ін:ий] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
- племінний — -а, -е. 1》 Прикм. до плем'я 1). Племінні об'єднання. 2》 Придатний або залишений для продовження породи (про свійських тварин). Племінна худоба. 3》 Пов'язаний з розведенням породистих свійських тварин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- племінний — ПЛЕМІННИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до пле́м’я 1. Неоліт — час формування племінного ладу, виникнення племінних мов (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 38); Племінні об’єднання. 2. Придатний або залишений для продовження породи (про свійських тварин). Словник української мови в 11 томах