1. Великий тлумачний словник сучасної мови

племінний

племінни́й

-а, -е.

1》 Прикм. до плем'я 1). Племінні об'єднання.

2》 Придатний або залишений для продовження породи (про свійських тварин). Племінна худоба.

3》 Пов'язаний з розведенням породистих свійських тварин.

Племінна робота — зоотехнічні заходи й методи, спрямовані на якісне вдосконалення сільськогосподарських тварин, підвищення їхньої породності і продуктивності.

Племінне тваринництво — розведення чистопородних висококровних сільськогосподарських тварин.

Племінний завод — вища категорія спеціалізованого господарства, де вдосконалюють існуючі і виводять нові породи, лінії, родини сільськогосподарських тварин.

4》 Власт. породистим тваринам, характерний для них.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. племінний — племінни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. племінний — див. ПОРОДИСТИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. племінний — [плеим'ін:ий] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
  4. племінний — ПЛЕМІННИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до пле́м'я 1. Неоліт – час формування племінного ладу, виникнення племінних мов (з наук. літ.); Племінні об'єднання. 2. Придатний або залишений для продовження породи (про свійських тварин). Словник української мови у 20 томах
  5. племінний — ПЛЕМІННИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до пле́м’я 1. Неоліт — час формування племінного ладу, виникнення племінних мов (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 38); Племінні об’єднання. 2. Придатний або залишений для продовження породи (про свійських тварин). Словник української мови в 11 томах