1. Орфоепічний словник української мови

племінний

племінни́й

[плеим'ін:ий]

м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. племінний — племінни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. племінний — див. ПОРОДИСТИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. племінний — -а, -е. 1》 Прикм. до плем'я 1). Племінні об'єднання. 2》 Придатний або залишений для продовження породи (про свійських тварин). Племінна худоба. 3》 Пов'язаний з розведенням породистих свійських тварин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. племінний — ПЛЕМІННИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до пле́м'я 1. Неоліт – час формування племінного ладу, виникнення племінних мов (з наук. літ.); Племінні об'єднання. 2. Придатний або залишений для продовження породи (про свійських тварин). Словник української мови у 20 томах
  5. племінний — ПЛЕМІННИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до пле́м’я 1. Неоліт — час формування племінного ладу, виникнення племінних мов (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 38); Племінні об’єднання. 2. Придатний або залишений для продовження породи (про свійських тварин). Словник української мови в 11 томах