плескатий
ПЛЕСКА́ТИЙ, рідше ПЛИСКА́ТИЙ, а, е.
1. Який не має глибин і підвищень; з рівною поверхнею.
На середині узвозу .. вони могли бачити позаду всю перейдену путь – ущелину в тонкому пасмі гір, плескату пустелю з дюнами й скелями (Ю. Смолич);
// Який не має помітного схилу (про берег, дах і т. ін.); пологий.
Її [річки] плескаті, шумні береги Шуршали, вкрившись голубою рінню (М. Бажан).
2. Стиснутий з боків або приплюснутий зверху; сплющений.
Здавалося, що тут .. мирні рибалки спокійно ловлять плескату камбалу (О. Донченко);
Плескатий хліб;
// Позбавлений звичайних округлостей, опуклостей (про обличчя, лоб і т. ін.).
3. Який має невелику товщину або висоту і рівну поверхню.
Перебираючи залізяччя, вийняв [Іван] плескатий шевський ніж, обтягнений ременем замість колодочки (М. Стельмах);
Часом серед крижин плескатих, які на кілька сантиметрів витикалися над водою, траплялися .. цілі крижані скелі (М. Трублаїні).
Словник української мови (СУМ-20)