плескати
ПЛЕСКА́ТИ, плещу́, пле́щеш і рідко плеска́ю, плеска́єш, недок.
1. без прям. дод. Рухаючись, видавати плескіт (у 1 знач.) (про воду або іншу рідину); хлюпати.
По піску по золотому Ллється срібная вода: Плеще, грається на ньому (А. Кримський);
На річці плескала хвиля (С. Чорнобривець);
* Образно. Як море хвилями, плеще на вітрі яра пшениця (А. Головко);
// Битися, ударятися об (у) що-небудь з плескотом.
Шумить Дніпро, .. плескає в береги (Марко Вовчок);
Лагідно плещуть хвилі об залізну обшивку пароплава (М. Олійник);
// Ударами, рухом по (у) воді (або іншій рідині) створювати плескіт.
Наші весла тихо плескали в морі (М. Коцюбинський);
Плеще [пароплав] колесами, наче сполоханий лебідь крилами (Л. Смілянський);
// Падати з плескотом.
Плеще холодний дощ (І. Франко);
Кулі плескали у воду;
// розм. Іти з шумом (по воді, болоту).
А він і плеще до мене через рівчак (Сл. Б. Грінченка).
2. що і без прям. дод. Бризкати водою (або іншою рідиною), виливати її на кого-, що-небудь.
Півста тисяч київських пролетарів наспіх плескали холодною водою в обличчя, хапали сніданок .. і мерщій поспішали до заводських брам (Ю. Смолич);
Старша кума плескала [вино] на стелю (Я. Качура).
3. без прям. дод. Те саме, що плеска́тися 4.
4. без прям. дод. Утворювати звуки, схожі на сплеск води (перев. про крила).
Невидимі, але гучні крила вихра-велета і б'ються й плещуть (Леся Українка);
На тину сусідський півень плеще крилами (В. Бабляк).
5. що і без прям. дод. Бити чим-небудь по чомусь (звичайно з ляскотом).
Гірш не переставав плескати його по плечі (І. Франко);
– Такі нахазяйнують чортів пляшку! – лаявся Йонька, плескаючи молотком по косі (Григорій Тютюнник).
6. без прям. дод. Бити в долоні на знак схвалення або вітання; аплодувати.
Перша частина концерту близилась до кінця .. Пан Ямайський плескав скільки сили (В. Самійленко);
Всі плескали, аж долоні їм пашіли, бо кожен відчув, що говорила Олька щиро і гаряче (Ірина Вільде);
Щепкіну захоплено плескав увесь театр (М. Рильський).
7. що. Те саме, що виплі́скувати 3.
Який біс жениться, а нам коровай плескать (Номис);
Плещу, плещу, хлібчик, дай, бабо, кіста [тіста]! (Сл. Б. Грінченка).
8. що і без дод., перен. Говорити дурниці, вигадувати що-небудь, чого не було і немає.
Тепер уже ніхто й не згадує про те, що колись баби плескали, мовби-то він крадене передержує! (Б. Грінченко);
– А може, це – просто звичайні бабські плітки. Про Орину плещуть дурниці всякі (А. Головко);
// Наговорювати на кого-небудь щось.
– Так ти тілько .. знаєш на других плескати, а й сам такий, як і всі (Панас Мирний).
(1) Плеска́ти (розм. ля́пати) / заплеска́ти (розм. заля́пати) в доло́ні (рідше рука́ми, в ру́ки):
а) бити долонями одна об одну (звичайно виявляючи радість, подаючи сигнал чи в такт музиці і т. ін.).
[Хуса (увіходить заклопотаний і плеще кілька раз у долоні):] Гей, слуги! (Леся Українка);
Хлопець аж у руки плеще, налюбуватися не може машиною (І. Франко);
Горпинка .. плеще в долоні: – Білий хліб! Мамо, білий хліб!.. (О. Донченко);
Настуся аж заплескала в долоні, аж очі заплющила (І. Нечуй-Левицький);
– Наш директор, товариші, крім усього іншого, ще й скромна людина. – Браво! – заплескала в долоні Елеонора Степанівна (Ю. Збанацький);
– Панове! Панове! Хвилиночку уваги! – заляпав у долоні прямоспинний молодик. Ми хотіли б з допомогою чарівного ліхтаря показати вам кольорові діапозитиви (П. Загребельний);
б) бити в долоні на знак схвалення або вітання; аплодувати.
Хо .. чує, як йому плещуть в долоні (М. Коцюбинський);
Публіка у залі кричала, ляпала в долоні, вимагала видовища (В. Минко);
Глядачі невгамовно плещуть у долоні, вимагають, щоб він грав і співав (Д. Ткач);
Я закінчив казку. Діти навколо мене заплескали в долоні (Л. Смілянський).
◇ (2) Плеска́ти (патя́кати, плести́) язико́м (язика́ми):
а) багато говорити про щось неістотне, пусте; базікати, теревенити.
– Перестаньте плескати язиком! Мужчина називається! – з презирством кинула Оксана (П. Автомонов);
– Перестань! – прикрикнув на Даню Льошка. – Треба працювати, а не язиком патякати (Ю. Мокрієв);
Його підтримали й інші. Нема чого, мовляв, даремно плести язиком (Ю. Збанацький);
Вона подумала, що син поплеще язиком про поле та насіння і замовкне, як було досі (С. Чорнобривець);
б) говорити, поширювати плітки, вигадувати таке, чого немає і не було.
Подумала [Зоя], що в містечку завтра про неї плескатимуть язиками бознащо, але це враз і забулося (А. Хорунжий);
– Верзеш ти щось, хлопче. Де ти був, що бачив – нас то не стосується: наше діло теляче .. Його [Михайла Івановича] підтримали й інші. Нема чого, мовляв, даремно плести язиком (Ю. Збанацький);
Тижнів два тому Віктор і Люда повернулися з відпустки і минулої неділі справили своє весілля. В селищі з цього приводу трохи поплескали язиками і замовкли (С. Журахович).
Словник української мови (СУМ-20)