плескати

ПЛЕСКА́ТИ, плещу́, пле́щеш і рідко плеска́ю, плеска́єш, недок.

1. без прям. дод. Рухаючись, видавати плескіт (у 1 знач.) (про воду або іншу рідину); хлюпати.

По піску по золотому Ллється срібная вода: Плеще, грається на ньому (А. Кримський);

На річці плескала хвиля (С. Чорнобривець);

* Образно. Як море хвилями, плеще на вітрі яра пшениця (А. Головко);

// Битися, ударятися об (у) що-небудь з плескотом.

Шумить Дніпро, .. плескає в береги (Марко Вовчок);

Лагідно плещуть хвилі об залізну обшивку пароплава (М. Олійник);

// Ударами, рухом по (у) воді (або іншій рідині) створювати плескіт.

Наші весла тихо плескали в морі (М. Коцюбинський);

Плеще [пароплав] колесами, наче сполоханий лебідь крилами (Л. Смілянський);

// Падати з плескотом.

Плеще холодний дощ (І. Франко);

Кулі плескали у воду;

// розм. Іти з шумом (по воді, болоту).

А він і плеще до мене через рівчак (Сл. Б. Грінченка).

2. що і без прям. дод. Бризкати водою (або іншою рідиною), виливати її на кого-, що-небудь.

Півста тисяч київських пролетарів наспіх плескали холодною водою в обличчя, хапали сніданок .. і мерщій поспішали до заводських брам (Ю. Смолич);

Старша кума плескала [вино] на стелю (Я. Качура).

3. без прям. дод. Те саме, що плеска́тися 4.

4. без прям. дод. Утворювати звуки, схожі на сплеск води (перев. про крила).

Невидимі, але гучні крила вихра-велета і б'ються й плещуть (Леся Українка);

На тину сусідський півень плеще крилами (В. Бабляк).

5. що і без прям. дод. Бити чим-небудь по чомусь (звичайно з ляскотом).

Гірш не переставав плескати його по плечі (І. Франко);

– Такі нахазяйнують чортів пляшку! – лаявся Йонька, плескаючи молотком по косі (Григорій Тютюнник).

6. без прям. дод. Бити в долоні на знак схвалення або вітання; аплодувати.

Перша частина концерту близилась до кінця .. Пан Ямайський плескав скільки сили (В. Самійленко);

Всі плескали, аж долоні їм пашіли, бо кожен відчув, що говорила Олька щиро і гаряче (Ірина Вільде);

Щепкіну захоплено плескав увесь театр (М. Рильський).

7. що. Те саме, що виплі́скувати 3.

Який біс жениться, а нам коровай плескать (Номис);

Плещу, плещу, хлібчик, дай, бабо, кіста [тіста]! (Сл. Б. Грінченка).

8. що і без дод., перен. Говорити дурниці, вигадувати що-небудь, чого не було і немає.

Тепер уже ніхто й не згадує про те, що колись баби плескали, мовби-то він крадене передержує! (Б. Грінченко);

– А може, це – просто звичайні бабські плітки. Про Орину плещуть дурниці всякі (А. Головко);

// Наговорювати на кого-небудь щось.

– Так ти тілько .. знаєш на других плескати, а й сам такий, як і всі (Панас Мирний).

(1) Плеска́ти (розм. ля́пати) / заплеска́ти (розм. заля́пати) в доло́ні (рідше рука́ми, в ру́ки):

а) бити долонями одна об одну (звичайно виявляючи радість, подаючи сигнал чи в такт музиці і т. ін.).

[Хуса (увіходить заклопотаний і плеще кілька раз у долоні):] Гей, слуги! (Леся Українка);

Хлопець аж у руки плеще, налюбуватися не може машиною (І. Франко);

Горпинка .. плеще в долоні: – Білий хліб! Мамо, білий хліб!.. (О. Донченко);

Настуся аж заплескала в долоні, аж очі заплющила (І. Нечуй-Левицький);

– Наш директор, товариші, крім усього іншого, ще й скромна людина. – Браво! – заплескала в долоні Елеонора Степанівна (Ю. Збанацький);

– Панове! Панове! Хвилиночку уваги! – заляпав у долоні прямоспинний молодик. Ми хотіли б з допомогою чарівного ліхтаря показати вам кольорові діапозитиви (П. Загребельний);

б) бити в долоні на знак схвалення або вітання; аплодувати.

Хо .. чує, як йому плещуть в долоні (М. Коцюбинський);

Публіка у залі кричала, ляпала в долоні, вимагала видовища (В. Минко);

Глядачі невгамовно плещуть у долоні, вимагають, щоб він грав і співав (Д. Ткач);

Я закінчив казку. Діти навколо мене заплескали в долоні (Л. Смілянський).

◇ (2) Плеска́ти (патя́кати, плести́) язико́м (язика́ми):

а) багато говорити про щось неістотне, пусте; базікати, теревенити.

– Перестаньте плескати язиком! Мужчина називається! – з презирством кинула Оксана (П. Автомонов);

– Перестань! – прикрикнув на Даню Льошка. – Треба працювати, а не язиком патякати (Ю. Мокрієв);

Його підтримали й інші. Нема чого, мовляв, даремно плести язиком (Ю. Збанацький);

Вона подумала, що син поплеще язиком про поле та насіння і замовкне, як було досі (С. Чорнобривець);

б) говорити, поширювати плітки, вигадувати таке, чого немає і не було.

Подумала [Зоя], що в містечку завтра про неї плескатимуть язиками бознащо, але це враз і забулося (А. Хорунжий);

– Верзеш ти щось, хлопче. Де ти був, що бачив – нас то не стосується: наше діло теляче .. Його [Михайла Івановича] підтримали й інші. Нема чого, мовляв, даремно плести язиком (Ю. Збанацький);

Тижнів два тому Віктор і Люда повернулися з відпустки і минулої неділі справили своє весілля. В селищі з цього приводу трохи поплескали язиками і замовкли (С. Журахович).