плескіт
ПЛЕ́СКІТ, коту, ч.
1. Шум від руху, падіння води (або іншої рідини), а також удару по поверхні води (або іншої рідини), падіння на неї.
Ухо ледве зачуває Плескіт хвилі об каміння (М. Вороний);
На слобідських вулицях темно. Чути лише плескіт дощу, дзюрчання струмків та глухий шум дерев (А. Шиян);
Інколи ми потрапляємо в калюжу, тоді зчиняється плескіт (П. Колесник).
2. Лопотіння на вітрі (паруса, прапора і т. ін.).
Вже вчувався йому святковий гомін слов'янської столиці, плескіт переможних знамен (О. Гончар).
3. Шум аплодисментів.
За дверима .. одинокий голос промовляв щось. Затим – плескіт рук і знову гамір, сміх (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)