плеснути

ПЛЕСНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що і без прям. дод.

Однокр. до плеска́ти 1–5.

Вода плеснула на берег і зразу з гуком побігла назад (Панас Мирний);

Виплила качка, об воду плеснула (Я. Щоголів);

Він кинув у вогонь жертву, плеснув вина (С. Скляренко);

Плеснув руками Андрій: чоботи, одежа, лице – все в Запорожця було вимащене в болото (С. Васильченко);

Тищенко так плеснув Частія по плечу, що той аж зігнувся (Ю. Шовкопляс);

* Образно. Спочатку на обличчі молодої жінки майнув подив, .. а ще за мить – ніби кригу зірвало – глибока радість плеснула з очей (С. Журахович).

Значення в інших словниках

1. плеснути — плесну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. плеснути — -ну, -неш, док., перех. і неперех. Однокр. до плескати 1-5).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. плеснути — УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ) кого, по чому, в що, чим (завдати кому-небудь більшої чи меншої сили удару), БА́ХНУТИ розм., БАБА́ХНУТИ розм., БУ́ХНУТИ розм., БА́ЦНУТИ розм., БЕ́ХНУТИ розм., БЕБЕ́ХНУТИ розм., СТУ́КНУТИ розм., СТУСНУ́ТИ розм., СТУСОНУ́ТИ підсил. розм.  Словник синонімів української мови
4. плеснути — ПЛЕСНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех. Однокр. до плеска́ти 1-5. Вода плеснула на берег і зразу з гуком побігла назад (Мирний, І, 1954, 313); Виплила качка, об воду плеснула (Щог., Поезії, 1958, 88); Він кинув у вогонь жертву, плеснув вина (Скл.  Словник української мови в 11 томах
5. плеснути — Плесну́ти, -ну́, -не́ш гл. одн. в. отъ плескати. 1) Плеснуть. Взяв горілку, вихилив та й плеснув під стелю. Г. Барв. 210. 2) Хлопнуть въ ладоши. Плеснула рученятами.  Словник української мови Грінченка