плестися
ПЛЕСТИ́СЯ, плету́ся, плете́шся; мин. ч. плі́вся, плела́ся, ло́ся; наказ. сп. плети́ся; недок.
1. розм. Іти повільно, стомлено, насилу пересуваючи ноги.
До криниці з коновками, як звичайно, я плетуся (І. Франко);
Ізнемігся старий вовк, Ледве що плететься (С. Руданський);
Стомлений важкою працею, плівся він додому з одним бажанням – швидше впасти на дерев'яний піл (І. Цюпа);
// Іти, їхати куди-небудь (звичайно далеко або неохоче).
Цілий повітовий уряд плівся .. [до поміщика]. Кожен підслужувався, піддобрювався, запобігав ласки (Панас Мирний);
// перен. Поволі, але безперестану з'являтися одне за одним (про думки, мрії і т. ін.).
У голові Варі плелися неясні думки (Г. Епік);
// за ким, перен., рідко. Сліпо наслідувати, підтримувати кого-небудь у його діях.
Один Лука Чуплак плететься за Хомахою. Серед молоді син багатія не знайшов собі прихильників (С. Чорнобривець).
2. Рости, в'ючись навколо чого-небудь, сплітаючись, переплітаючись між собою.
В лузі на калину Плететься ожина, Плаче за миленьким Молода дівчина (з народної пісні);
Між вербами та кущами калини плелася ожина (І. Нечуй-Левицький);
В які мережива тонкі гілки плелися! (М. Рильський);
// рідко. Звиваючись, пролягати, протікати.
Десь під самою горою повертала стежка вбік, обходила скалу і знов плелася вузенькою лентою, з уступа на уступ, з каменя на камінь (Г. Хоткевич);
// перен. Снитися; увижатися.
В такі ночі марення рясно плетуться в потомленій й стривоженій фантазії (Ю. Смолич);
// безос.
Приємний мав сон, а все десь про дім плелося: отець, мати, учитель снувалися близько нього (С. Ковалів).
3. рідко. Те саме, що запліта́тися 1.
– Згадай мене, ненько, В суботу пізненько, Як дівчата помиються Й плетуться дрібненько (з думи).
4. Пас. до плести́ 1.
Може, й досі пам'ятає [шляхтич], які нагайки-дротянки плелися в пана Максима Гримача (Марко Вовчок);
Панчішка, знай собі, плететься... Вовняна нитка в'ється, в'ється і розвивається з клубка... (Н. Забіла).
Словник української мови (СУМ-20)