плодитися
ПЛОДИ́ТИСЯ, пло́диться, недок.
1. Давати численне потомство, розмножуватися (про тварин, рослини).
Обридло Жабам, як на гріх, В болоті жити самостійно; Ніхто їх не чіпав, дурних, Жили, плодилися звичайно... (Л. Глібов);
Спокійно гніздилася і плодилась там різна птиця (М. Трублаїні);
// розм. Заводити численне потомство (про людей).
Отак живе собі село мало не споконвіку.., працює, плодиться, кохає, оре, сіє (О. Довженко);
// розм. З'являтися на світ, народжуватися (звичайно у великій кількості).
– Бодай уже ті діти не плодились, що мають рости у неволі (С. Васильченко);
А ми ж, малесенькі, плодилися рясненько. У нас аж шістнадцятеро народилося (О. Ковінька).
2. Те саме, що води́тися 2.
В тихому болоті чорти плодяться (прислів'я);
Під його хатою плодились бабаки (О. Стороженко);
Заполювати дику гуску не легко, бо вона в нас на Україні дуже-дуже рідко плодиться (Остап Вишня).
3. перен. Виникати, з'являтися у великій кількості.
[Корній Данченко:] Оце три тисячі! (Дає.) .. Ну, дай же, Боже, щоб вам, пане, з цих грошей ще гроші плодились, а нам на нашій землі щоб хліб добре родив (Б. Грінченко).
Словник української мови (СУМ-20)