пломінець

ПЛОМІНЕ́ЦЬ, нця́, ч., поет.

Зменш.-пестл. до пло́мінь.

– Пробу, пробу! .. – промовив майстер. І полився метал струмочком... Пломінці, ніби сині айстри, Зацвіли голубим віночком (Л. Забашта).

Значення в інших словниках

1. пломінець — пломіне́ць іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. пломінець — -нця, ч., поет. Зменш.-пестл. до пломінь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пломінець — ПЛОМІНЕ́ЦЬ, нця́, ч., поет. Зменш.-пестл. до пло́мінь. — Пробу, пробу!.. — промовив майстер. І полився метал струмочком… Пломінці, ніби сині айстри, Зацвіли голубим віночком (Забашта, Нові береги, 1950, 54).  Словник української мови в 11 томах