пломінчик

ПЛОМІ́НЧИК, а, ч., поет.

Зменш.-пестл. до пло́мінь.

В грудях його жевріло благенькою свічечкою передчуття удачі. Невідомо, чи розгориться цей пломінчик у величезну, бурхливу пожежу (В. Собко).

Значення в інших словниках

1. пломінчик — пломі́нчик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. пломінчик — -а, ч., поет. Зменш.-пестл. до пломінь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пломінчик — ПЛОМІ́НЧИК, а, ч., поет. Зменш.-пестл. до пло́мінь. В грудях його жевріло благенькою свічечкою передчуття удачі. Невідомо, чи розгориться цей пломінчик у величезну, бурхливу пожежу (Собко, Срібний корабель, 1961, 198).  Словник української мови в 11 томах