площинний
ПЛОЩИ́ННИЙ, а, е.
1. Прикм. до площина́ 1, 2.
Площинна форма;
// Який здійснюється, відбувається і т. ін. в одній площині, на площині.
Система основного обробітку ґрунту в Гірській Карпатській зоні повинна бути спрямована .. на боротьбу з площинним змивом і намивом ґрунту (з наук. літ.);
Площинна різьба.
2. Який характеризується відсутністю об'ємності; розміщений, розташований в одній площині, на площині (у 2 знач.).
Зображення на кахлях – строго площинні, мають чіткий контур (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)