плуг

ПЛУГ, а, ч.

1. Сільськогосподарське знаряддя з широким металевим лемешем або диском для оранки.

Для милого друга – й вола з плуга (прислів'я);

Семен оре на цій ниві; його плуг блискучим лемешем ріже поле скибою (М. Коцюбинський);

Розтинаючи землю плугами, напружено рокочуть трактори (І. Волошин);

// Машина, пристрій для копання ям, ровів і т. ін.

Плуг викопувальний ВП-2 призначений для викопування .. саджанців та сіянців у лісових та плодоягідних розсадниках на добре розроблених ґрунтах (з наук. літ.).

2. іст. Штучна одиниця оподаткування, обчислювана за кількістю волів у господарстві.

Вісім волів становили “плуг” – штучну одиницю оподаткування (з наук. літ.).

Держа́тися плу́га див. держа́тися.

△ (1) Снігови́й плуг – сільськогосподарське знаряддя для оранки засніженого поля (з метою снігозатримання);

(2) Чагарнико́вий плуг – плуг, яким орють землю під чагарником, цілинні та перелогові землі.

На торфовищах орють цілину з осені чагарниковими плугами на глибину 30–35 см з обертанням пласта (з наук. літ.);

(3) Я́русний плуг, с. г – плуг для пошарової оранки ґрунту.

◇ За плу́гом ходи́ти див. ходи́ти;

Пе́рти плу́га див. пе́рти;

Той (хто) у луг, [а] той (хто) у плуг див. луг¹;

Ходи́ти в плу́зі див. ходи́ти;

Ходи́ти за плу́гом див. ходи́ти.

Значення в інших словниках

1. плуг — плуг іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. плуг — див. РАЛО.  Словник синонімів Караванського
3. плуг — [плуг] -уга, м. (на) -уз'і, мн. -уги, -уг'іў два плугие  Орфоепічний словник української мови
4. плуг — -а, ч. 1》 Сільськогосподарське знаряддя з широким металевим лемешем або диском для оранки. || Машина, пристрій для копання ям, ровів і т. ін. 2》 іст. Штучна одиниця оподаткування, обчислювана за кількістю волів у господарстві.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. плуг — Плуг, плу́га; плуги́, -гі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. плуг — А, ч., зниж. Людина з уповільненою реакцією, розумово недорозвинута. Гірше, ніж гальмо і тормоз. А може, моя поява буде їй по-барабану і вона лише ліниво підтримуватиме нашу розмову, міркуючи про себе, коли цей плуг звалить? (А. Дністровий).  Словник сучасного українського сленгу
7. плуг — (-а) ч.; мол.; зневажл. Фізично сильний хлопець, переважно з села. ПСУМС, 54.  Словник жарґонної лексики української мови
8. плуг — Одиниця виміру земельної площі (0,75 га)  Словник застарілих та маловживаних слів
9. плуг — Сільськогосподарське знаряддя для оранки землі, при роботі перевертає пласти ґрунту та підрізає коріння бур'янів; складається з лемеша, полиці, польової дошки та стояка (що утворюють корпус плуга) і дискового ножа та передплужника...  Універсальний словник-енциклопедія
10. плуг — держа́тися плу́га. Займатися хліборобською працею, не покидати хліборобства. Держіться, діти, плуга, то якось будете жити на світі (М. Стельмах). пе́рти плу́га, розм. Наполегливо працювати. Репліка з аудиторії: Вміла жінка готувати, та не вміла подавати!...  Фразеологічний словник української мови
11. плуг — ПЛУГ (сільськогосподарське знаряддя для оранки), ОРА́ЛО заст., уроч., РА́ЛО заст., уроч.; СОХА́ (примітивне знаряддя). (Чоловік:) За плугом ходить, косить, молотить — оце моя робота, а ота бійка та бороття, воно мені без діла (С.  Словник синонімів української мови
12. плуг — ПЛУГ, а, ч. 1. Сільськогосподарське знаряддя з широким металевим лемешем або диском для оранки. Для милого друга — й вола з плуга (Укр.. присл.., 1955, 163); Семен оре на цій ниві; його плуг блискучим лемешем ріже поле скибою (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
13. плуг — Плуг, -га м. 1) Плугъ. Чуб. VII. 398. Бодай воли живі були, а плуг поламався. Мет. 6. 2) плуг волів. Количество воловъ, запрягаемое въ плугъ. Купи собі ще дві пари волів, щоб було до плуга. КС. 1882. X. 186. ум. плужок. Маркев. 49.  Словник української мови Грінченка