плугатарка

ПЛУГА́ТА́РКА, и, ж., заст.

Жін. до плуга́та́р.

– Соб! – погукує плугатарка. – На себе верни! Хіба не бачиш, що мені й плуга з борозни вивертає! (Ю. Яновський).

Значення в інших словниках

1. плугатарка — плуга́та́рка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. плугатарка — ПЛУГА́ТА́РКА, и, ж. Жін. до плуга́та́р. — Соб! — погукує плугатарка. — На себе верни! Хіба не бачиш, що мені й плуга з борозни вивертає! (Ю. Янов., Мир, 1956, 104).  Словник української мови в 11 томах