плугатарка
ПЛУГА́ТА́РКА, и, ж., заст.
Жін. до плуга́та́р.
– Соб! – погукує плугатарка. – На себе верни! Хіба не бачиш, що мені й плуга з борозни вивертає! (Ю. Яновський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- плугатарка — плуга́та́рка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- плугатарка — ПЛУГА́ТА́РКА, и, ж. Жін. до плуга́та́р. — Соб! — погукує плугатарка. — На себе верни! Хіба не бачиш, що мені й плуга з борозни вивертає! (Ю. Янов., Мир, 1956, 104). Словник української мови в 11 томах