плугатарка
ПЛУГА́ТА́РКА, и, ж. Жін. до плуга́та́р.
— Соб! — погукує плугатарка. — На себе верни! Хіба не бачиш, що мені й плуга з борозни вивертає! (Ю. Янов., Мир, 1956, 104).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- плугатарка — плуга́та́рка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- плугатарка — ПЛУГА́ТА́РКА, и, ж., заст. Жін. до плуга́та́р. – Соб! – погукує плугатарка. – На себе верни! Хіба не бачиш, що мені й плуга з борозни вивертає! (Ю. Яновський). Словник української мови у 20 томах