плутанина
ПЛУТАНИ́НА, и, ж.
1. Безладне, хаотичне сплетення, переплетення чого-небудь; плетиво.
Крізь візерунчасту плутанину голого віття, у просвіти між хвойною випушкою раптом заясніли жовті і світло-сірі корпуси міських будинків (І. Волошин);
// Складне, заплутане розташування (вулиць, стежок і т. ін.).
Те ж каміння й куток, тих же вишень гілля й плутанина покручених стежок (В. Сосюра).
2. Брак будь-якого порядку, ясності; безладдя.
Раз у раз доводилось спотикатися [втікачам], намацувати дорогу, падати .. Ця плутанина зайняла коло години (М. Коцюбинський);
До гуртожитку Микола повертався з важким серцем. У голові була якась плутанина. То йому здавалося, що всьому кінець, то раптом виникало бажання зараз же повернутися до забою (Д. Ткач).
3. Сплутані обривки стебел, листя і т. ін., що відділилися при машинному збиранні й обчісуванні льону.
Перетертий ворох з теркового апарата падає під машину, звідки його вигортають дерев'яними лопатами, потім граблями відокремлюють плутанину (биті стебла [льону] та квітконіжки) (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)