плутяга
ПЛУТЯ́ГА, и, ч. і ж.
Лукава, хитра людина; шахрай.
Кравченко розповідав про всякі плутні, хто кого обдурив, хто нажився, і завжди вихвалював мистецького плутягу (Панас Мирний);
– Два роки тому на .. вокзалі такі плутяги вкрали в однієї панійки візочок разом з дівчинкою (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).
Словник української мови (СУМ-20)