плювок
ПЛЮВО́К, вка́, ч.
Виплюнутий згусток слини, мокротиння і т. ін.
Він плюнув з такою люттю, що плювок його ляпнувся об .. долівку з дзвоном, як скляна кулька (Л. Первомайський).
◇ (1) Плюво́к у ду́шу – образа, зневага, що зачіпає найдорожче.
Криві посмішки одного, другого, косий погляд головного агронома – це було для нього, як плювок у душу (С. Журахович).
Словник української мови (СУМ-20)