плювок
ПЛЮВО́К, вка́, ч. Виплюнутий згусток слини, мокротиння і т. ін.
Він плюнув з такою люттю, що плювок його ляпнувся об.. долівку з дзвоном, як скляна кулька (Перв., Дикий мед, 1963, 79).
◊ Плюво́к у ду́шу — зневага, образа, що зачіпає найдорожче, заповітне.
*У порівн. Криві посмішки одного, другого, косий погляд головного агронома — це було для нього, як плювок у душу (Жур., Вел. розмова, 1955, 77).
Словник української мови (СУМ-11)