плюскіт

ПЛЮ́СКІТ, коту, ч.

Шум від руху, падіння води (або іншої рідини), удару по поверхні води (або іншої рідини), падіння на неї, а також звуки, схожі з таким шумом.

В моїй душі чувся веселий шум лісу, плюскіт .. річки (І. Франко);

На морі був штиль. І тільки згодом з легким плюскотом пішов на берег вечірній прибій (Л. Дмитерко);

По берегах .. вигрівалися жаби і скакали з плюскотом у воду (Н. Кобринська);

* Образно. Співають [жайворонки], срібний плюскіт ллється з неба так, наче то з-під гори прорвалися тисячі дзенькотливих струмочків води (П. Оровецький);

// Слід, брижі на поверхні води (або іншої рідини) від руху, сплесків.

– Я помітив в кількох кроках легенький плюскіт. Було таке враження, наче якісь істоти блискавично гулькнули в воду, ховаючись від моїх очей (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. плюскіт — плю́скіт іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. плюскіт — -коту, ч. Шум від руху, падіння води (або іншої рідини), удару по поверхні води (або іншої рідини), падіння на неї, а також звуки, схожі з таким шумом. || Слід, брижі на поверхні води (або іншої рідини) від руху, сплесків.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. плюскіт — Плю́скіт, -коту, -котові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. плюскіт — ПЛЮ́СКІТ, коту, ч. Шум від руху, падіння води (або іншої рідини), удару по поверхні води (або іншої рідини), падіння на неї, а також звуки, схожі з таким шумом. В моїй душі чувся веселий шум лісу, плюскіт .. річки (Фр., IV, 1950, 200); На морі був штиль.  Словник української мови в 11 томах